More songs by Блекфіш
Description
Producer: Максим Коваль
Lyrics and translation
Original
Це мав бути перший куплет про щасливу історію, але море знесло буро-піщані замки, і не хочеться вже шукати винних у цій і без того крихкій реальності.
Наш емоційно-моральний стан бажає всього найкращого, махає нам вслід, плаче за нами гарячими материнськими сльозами, бажає міцного здоров'я і провідниця виводить його з вагону разом із супроводжуючими.
Десь чекає на когось щасливий потяг, а в натовпі загубилася пара хороших людей. Пара хороших, невинних у тому, що не обіймуть вони один одного.
Ні, вони не померли, вони живі, та вони живі тільки ззовні, а всередині пусто й моторошно, неначе на кладовищу в повню.
Рятуй мене від смутків, мій дивний, чарівний звір.
Відігрівай мою щирість і повертай срібний спів.
Вчора зі мною люди знайомились, ми тиснули руки і мене ненавмисно спитали: "Ви що, померли? Такі руки холодні.
Ви що, померли? "
Люди перечитали готичних романів і горорів, а мені й читати таке не треба.
Навколо мене повно таких історій.
Цей травматичний досвід не може безслідно проходити.
Ведмедик із CBD з полуничним смаком вже нікого не заспокоюють.
ПТСР, апатія. Знов я записуюсь до психолога.
Рятуй мене від смутків, мій дивний, чарівний звір.
Відігрівай мою щирість і повертай срібний спів.
Чекаю на тебе в лісі.
Блукаю, шукаю слід.
Твої оченята рідні освітять цю темну ніч.
Нейропластичність мозку складається в орігамі під звуки "шахедів" і у моєму вікні ракетних спалахів.
Сьогодні спати хочеться більше, ніж жити, тому в бомбосховище не спускаюсь. За ці роки виснаження стало звичним, як чашка кави.
Коли вже прокинемось в безтурботних ранках? Міф про щасливе життя стає ніби
Євангеліє. Ця добра звістка лише у закоханих на вустах тримається.
На нульовому Гринвічі все стабільно. Сонце заходить і сходить вчасно.
На нашому фронті без змін. Ми так само тримаємось.
Немає вже навіть за що триматись. Ниткою Аріадни кохання витягує з дна.
Наших витягують побратими і посестри і повертають зі своїм коханим у стабіках.
Рятуй мене від смутків, мій дивний, чарівний звір.
Відігрівай мою щирість і повертай срібний спів.
Чекаю на тебе в лісі.
Блукаю, шукаю слід.
Твої оченята рідні освітять цю темну ніч.
English translation
It was supposed to be the first verse about a happy story, but the sea blew away the brown sand castles, and I don't want to look for the culprits in this already fragile reality.
Our emotional and moral state wishes for the best, waves after us, cries for us with hot motherly tears, wishes for good health, and the conductor takes him out of the carriage together with the attendants.
Somewhere a lucky train is waiting for someone, and a couple of good people are lost in the crowd. A good couple, innocent in the fact that they will not hug each other.
No, they are not dead, they are alive, but they are alive only from the outside, and inside it is empty and eerie, as if in a full-blown cemetery.
Save me from sorrows, my strange, magical beast.
Warm my sincerity and return the silver singing.
Yesterday, people got to know me, we shook hands and they inadvertently asked me: "Are you dead? Such hands are cold.
Did you die? "
People have read gothic novels and horror stories, but I don't need to read them.
All around me are full of such stories.
This traumatic experience cannot pass without a trace.
A bear with CBD with a strawberry flavor does not calm anyone down anymore.
PTSD, apathy. Again I make an appointment with a psychologist.
Save me from sorrows, my strange, magical beast.
Warm my sincerity and return the silver singing.
I'm waiting for you in the forest.
I wander, looking for a trail.
Your kind eyes will light up this dark night.
Neuroplasticity of the brain folds in origami to the sounds of "shaheeds" and in my window rocket flares.
Today I want to sleep more than live, so I am not going down into the bomb shelter. Over the years, exhaustion has become as common as a cup of coffee.
When will we wake up in carefree mornings? The myth of a happy life becomes as if
Gospel This good news is only on the lips of lovers.
Everything is stable at zero Greenwich. The sun sets and rises on time.
No changes on our front. We hold on the same way.
There is nothing to hold on to anymore. Ariadne's thread pulls love from the bottom.
Our brothers and sisters take them out and bring them back together with their loved ones in the stables.
Save me from sorrows, my strange, magical beast.
Warm my sincerity and return the silver singing.
I'm waiting for you in the forest.
I wander, looking for a trail.
Your kind eyes will light up this dark night.